Свадебный фотограф Слава Крик, интервью компании Никон.

Творчество свадебного фотографа, фототехника Никон(Nikon), особенности свадебной фотосъемки



 свадебный фотограф киев

 

Слава Крик – весільний фотограф. До власного проекту Слава працював у сфері реклами та маркетингу. Його фотостудія KRIK Production на Лук’янівці – стильне атмосферне місце, де хочеться годинами роздивлятися фотографії, слухати музику, розмовляти про мистецтво. Разом з тим, Славу можна назвати успішним менеджером, котрий зумів створити на ринку власний бренд. Кожна деталь у його роботі  продумана до дрібниць, а клієнти отримують справжній сервіс у кращому сенсі цього слова.  

Крик не промотує себе у соціальних мережах, як нині модно, а більше любить спеціалізовані весільні виставки, де він може напряму поспілкуватися з потенційними клієнтами. Своїми фото та відеороботами він спростовує поширену серед фотографів думку, що зйомки весілля – лише ремесло. Весільні альбоми-книги, відео-історії, фото від KRIK Production справляють враження! Колоритного фотографа часто запрошують на телевізійні ефіри, аби поговорити про різні цікаві речі. Слава охоче ділиться професійними секретами і з широкою аудиторією, і з профі, а запорукою гарної зйомки вважає хорошу техніку, тому вже багато років використовує фотокамери Nikon.  
 
- Слава, дехто говорить, що зйомка весілля – це дуже просто. А як на ваш погляд практика? 
- Уважаю, що весільна фотозйомка – це досить складний жанр фотографії. Адже фотограф має бути класним репортером і класним портретистом, вміти зняти предмети, такий собі мульти-інструменталіст (сміється). Він повинен уміти знімати швидко та якісно, маю на увазі роботу високого класу – художню весільну фотозйомку.  
Все повинно бути передано однаково гармонійно: емоції, краса картинки, особливість моменту. При цьому, з більшістю людей фотограф знайомиться буквально на події. Тому весільному фотографу потрібно бути чудовим психологом, щоб втягнути гостей свята у цю фотофеєрію. Задати тон, драйв, емоції, тоді знімки виходять красиві, цікаві.  

- З першого погляду помітно, що ви – творча особистість, а ваша студія – дуже стильне місце. Як  прийшли до весільної фотографії? 
 - У більшості людей, котрі приходять у фотографію, перші враження про фото – з дитинства. Я теж пригадую, як батько фотографував, як ми закривались уночі у ванній, проявляли плівку та друкували фото.  
До того, як стати професійним фотографом, я багато років пропрацював дизайнером, маркетологом, рекламістом у різних компаніях, пов’язаних з рекламою та поліграфією. Мені постійно доводилось мати справу із зображеннями, ілюстраціями, фотографіями. Та коли на ринку з’явились гарні професійні камери і фото можна було роздрукувати у форматі А4, зрозумів, що таку камеру потрібно купувати і починати робити щось своє.  
У весільній фотографії є два основних напрями: репортаж і постановка. А я ще дуже полюбляю третій під назвою «провокація» (сміється). Провокую молодят обіграти якусь цікаву тему. В результаті виходить весело, емоційно, творчо – така собі захоплива гра, до якої ще й гостей можна залучити.   

- Як у вашій уяві виникає окрема історія, що переходить у фільм? 
- Не знаю (сміється). У мене немає шаблонів і рецептів, будь-яка зйомка – це імпровізація, у цьому весь кайф! Дуже люблю «розповідати» історії. Тобто, коли нарізка з картинок оформлюється в цікавий сюжет. Маю музичну освіту, тому для мене музика і фотографія – невід’ємні складові.  Можу днями підбирати музичні треки для оформлення фотозйомки.

- Чи є у вас досвід зйомки весіль закордоном? 
- Закордоном весілля я не знімав,  бо це зазвичай в сезон, і я не можу три дні витратити на одну зйомку, враховуючи дорогу. А от весілля іноземців три-чотири на рік трапляються.

- Чим різняться формати зйомки? 
- В іноземців збір нареченої – це просто якийсь фетиш, він займає велику частину всього весільного  процесу. У нас збір нареченої та очікування нареченого – це суєта, як у тому фільмі «Єдут»:  гармидер.  
Тому я часто рекомендую, щоб прикрашання нареченої проходило у готелі, чи  гарній квартирі (яку можна орендувати), щоб саме туди з’їжджалися родичі, завозилося шампанське і т. п. Щоб там було красиво та охайно, аби не бігати під час зйомки, не рухати меблі. Це дешевше і простіше. Після бенкету теж краще, коли молоді повертаються до красивого номеру, день переходить у ніч. Якщо це гарний готель, то в інтер’єрі може вийти дуже романтична зйомка.  

- А як щодо фотосесій після реєстрації шлюбу? 
- У більшості іноземців немає такого поняття, як «прогулянка». У нас наречені всюди хочуть фотографуватися. Я також не люблю фотографувати «десь», біля чогось:  «Давайте сфотографуємося біля пам’ятника Либіді, біля Лялькового театру». Не подобаються бабки з бубнами, вся підлога залита шампанським, все прилипає, наречених сто осіб – стандартне весілля, де всім треба кидати букету ладдю. 
Люблю обирати безлюдні місця, де майже нікого немає – найкраще, тільки ми втрьох. І тоді люди розкриваються, бо їм ніхто не заважає. Немає гостей, які коментують: «Сашко, ти ж Джеймс Бонд». Це теж може бути гарна емоція, гарний кадр. Але коли це відбувається весь час, то все стає однотипним.  

- Як у вас виходять чуттєві, романтичні кадри? 
- Чуттєві кадри – я їх не ставлю… Кажу молодятам: дорогі, мене немає, абстрагуйтеся. Подумайте одне про одного, подивіться одне одному в очі. Подумайте, який сьогодні чудовий день… І вони починають розкриватися. Все просто – треба дати можливість людям бути самими собою.  

- Щось змінюється, коли фотозйомку замовляють родичі чи друзі? 
- Мені простіше працювати з людьми, з котрими не знайомий. Це мої клієнти. Друзі завжди запрошують за стіл. Та я цього не люблю. Або працюю, або за столом, неможливо поєднати.

- Однак друзів і родичів ви краще знаєте… 
- І це також не дуже добре. У мене тоді немає погляду «з боку». Якщо дуже гарно знаю цих людей, певні їхні емоції мені не будуть цікавими, бо я їх вже бачив. Пригадую, як одного відомого тележурналіста, котрий робить фільми про різні країни, запитали: а ви про рідну країну знімете фільм? Він каже: ні, я ніколи не буду знімати цей фільм, бо я побачу  тільки те, до чого я звик.  
Інколи, знімаю після love-story весілля й мені все складніше й складніше. Я вже знаю людей, я для себе їх вже розкрив. Та з іншого боку, дуже радий, що маю постійних клієнтів. Зняв весілля – далі  вагітність дружини, дитина з’являється, потім у неї хрещення, день народження. Мене запрошують і це визнання моєї майстерності

- Тобто ви з весільного фотографа поступово стаєте сімейним фотографом? 
- У мене є такі пари, власне, сім’ї, яких я знімаю років вісім – напевне, я вже фотолітописець (сміється). 
Окрім фото  роблю фільми з кількох подій, це вже родинний життєпис. Тому весільний фотограф – це фотограф життя. Тож хочу ще раз наголосити для тих, хто думає, що зняти весілля просто. Насправді, все залежить від майстерності. Для профі весілля  – це дуже складний жанр, у якому він не має права на помилку, тобто пропустити важливий момент. Немає такої можливості, як в студії, щось кілька разів переробити. Тут зняв і далі-далі-далі. У мене немає часу навіть передивлятися кадри. Зняв-зняв-зняв і пішли. Треба бути віртуозом. 

- Вся ваша продукція брендована. Чому вирішили бути не просто фотографом, а створити бренд? 
- До всього підходжу творчо. Приміром, зі шматка дерева можна зробити табуретку, а можна стілець з різьбою котрий стане сімейною реліквією. Коли можна створювати меблі, то навіщо витрачати час і життя банальну табуретку?  
Уважаю так: все, що я роблю, повинно бути якісно і красиво. Найголовніше – це зйомка. Моя робота  –  категорії люкс. Вона штучна, ручна, унікальна. І ставити її на «ширпотреб» неможна. Вона повинна продаватися, як в гарному бутіку. Тож я витрачаю багато часу на створення красивих, приємних речей, на спілкування з клієнтами. Завжди підкажу, допоможу, навіть якщо вони в мене нічого не замовлять. Це мій рівень, репутація, самоповага. Також я охоче проводжу майстер-класи, виступаю на телебаченні, даю інтерв’ю. У мене немає професійних секретів, я – людина щира, відверта.  

- Тоді в мене провокативне запитання. Якщо завтра хтось побачить бізнес-модель Слави Крика і почне робити теж саме?.. 
- Дуже добре. Відповім на це трішки високопарно: є  Гоген, у нього своє сприйняття, бачення кольору, стилю, сюжетів і т. п.  Є також ван Гог, вони дружили, працювали разом, жили певний час разом, знали всі секрети. Та у ван Гога все інакше: і колір, і експресія, і сюжет. Якщо я вийшов на певний рівень, мої роботи цікаві, за ними йдуть, - нехай хтось робить щось подібне, будь-ласка. Навіть порадію: люди матимуть змогу бачити більше гарних робіт і нехай вони вибирають. Тут вже неможливо нав’язати. 

- Тобто конкуренція для вас – не проблема? 
- Навіть коли проводжу майстер-класи, розповідаю всі професійні нюанси. А в чому тут секрет? Треба вміти знімати для початку. Технічно можна навчитися всьому, а далі – це життєвий, культурний досвід,  треба вчитися і розвиватися все життя. 
Якщо ставитись до фотографії, як до бізнесу, спочатку потрібно зробити знімки, на які б реагували. На майстер-класах я завжди раджу: виставляйте свої роботи. Нехай вас критикують! Тільки не на Facebook, не «В Контакті»: там всі ваші «друзі» про найгіршу роботу скажуть –  це прекрасно. Потрібно виставляти на профільних сайтах, там де тусуються хороші фотографи. Вони спочатку, звичайно, «зітруть у порошок», скажуть все, що про тебе думають  так,  що після критики камеру не захочеться брати до рук. Та адекватна людина за це тільки подякує.  

- Чи допомагають вам соціальні медіа для промо власного бренду? 
- Не можу сказати, що допомагають. Ті люди, котрих я додаю до списку «друзів»,  і так знають, що я фотограф. Просування в соцмережах – не моя стратегія. Кожен митець має роботи, які показують, що він може. У мене є своє портфоліо. Немає сенсу щось декларувати, розповідати про себе без фото. Важливо, щоб був майданчик, де люди могли б подивитися, що я роблю. Для цього мені достатньо мого сайту. Також я активно беру участь у весільних виставках – там я показую свій продукт, спілкуюсь з потенційними клієнтами. Тому моя порада щодо промоції дуже проста: зробіть класні роботи і покажіть їх. 

- У вас є помічник? 
- У мене є помічниця – моя дружина (сміється). Вона допомагає мені з обробкою фотографій, а також разом ми виховуємо трьох дітей – і я їй дуже вдячний. 

- Як фізично готуєтесь до «весільного марафону» – вправи, сон перед зйомкою? 
- Звичайно (сміється). Буває так, що три весілля одне за одним – п’ятниця, субота, неділя це складно і фізично і психологічно, тому треба тримати себе в формі. 

- Родина не ображається, що не можете класично «провести разом вихідні»?
- Та нормально – це ж робота. Зате я всі будні дні вдома набридаю (сміється). 

- Якими фотокамерами ви працюєте? 
- Для мене, як професійного фотографа, важливо, щоб апаратура була найвищого класу. Щоб фотокамера була надійною, зручною та швидкою. Саме тому я вже давно обрав фототехніку марки Nikon. Зараз маю три камери топ-класу –  Nikon D3,  Nikon D4  та Nikon D700  і професійну світлосильну оптику. В роботі люблю як зум-об’єктиви, так і суперсвітлосильну  оптику. 
Nikon надає дуже класну сервісну підтримку професіоналам у всьому світі. У 2014 році у нас відкрився міжнародний сервіс «Nikon Professional Service», такий собі клуб професіоналів. Це дуже круто: для членів NPS обслуговування техніки триває не більше 48 годин, різні безкоштовні акції. Керівництво компанії завжди доброзичливе у ставленні до всіх фотографів. Ну як тебе не любити, Ніконе мій! 
Пишаюся тим, що на запрошення Nikon я провів майстер-клас з весільної фотографії. Це відбулося в березні в  Дніпропетровську, під час презентації  NPS  менеджером програми Сергієм Світлицьким. 

 - Тоді поділитесь і з нами: як обираєте локації для фотографування? 
- Для одного весілля підбираю, зазвичай дві-три локації. Мені подобаються красиві видові місця, щоб панорамою були небо, ріка, море, красива архітектура чи розкішний інтер’єр. Головне передати почуття, особливість моменту. Також важливо оптимально продумати маршрут зйомки, щоб не витрачати багато часу на переїзди. Знаєте, як це буває: гості чекають і чекають, поки молодята фотографуються. Нарешті полегшено: «Їдуть»!

- А це фантастичне фото нареченої з вельоном у старовинній церкві – звідки воно? 
-  Церква Всіх святих у Києво-Печерській Лаврі – особливе місце. Тут дуже гарне і трішки таємниче світло. А я люблю зі світлом працювати. Зйомки у цьому храмі – то і весілля,  і сповідь, і гра  – вони і сміються, і плачуть, і все це одна історія. Для молодят це емоційний кайф. Потім вони отримують гарні фотографії, альбом, фото історію у вигляді відео. Коли наречена потім дивилася це фото – вона і сміялась, і плакала, всі емоції переживала заново. Все було!  

- Пригадайте пару, яка вразила вас своєю оригінальністю? 
- Я зняв понад 500 весіль: дуже багато чудових і оригінальних пар було і буде (сміється),  наприклад, професійні гонщики.  Їхнє знайомство відбулося саме завдяки перегонам, тому ми відзняли дуже красиву історію, з якої потім зробили слайд-шоу, вийшло як кіно.  Показали його під час банкету – емоції для всіх. Саме весілля було дуже красиве, в єдиному стилі: наречений був у смокінгу та циліндрі, наречена – у красивій сукні, як антична богиня, й усі гості вбрані їм під стать. Неймовірно! 
А ось з найсмішнішого, пригадую пару, для якої я зняв love-story в стилі візиту до зубного лікаря. Оскільки наречений за фахом стоматолог,  історія полягала в тому, що красуня-наречена випадково зламала передній зуб і з цією делікатною проблемою прийшла до молодого лікаря… Вийшло дуже сміливо, стильно і кумедно.  
Була чудова містична історія… Ой, так багато всього було – можна днями весільні байки розказувати, ви років через 20 приходьте я вам багато розповім історій! 

- А в тієї дівчини зуб таки зламався, чи ви його замалювали? 
- Звісно, прийшлось постаратися в редакторі (сміється). 

- Як ви спілкуєтесь до зйомок весілля з майбутніми молодятами: що для вас важливо дізнатися? 
- Найперше я намагаюся чим більше про них дізнатися, щоб зрозуміти, який стиль для них обрати. Часом ми просто говоримо про музику, фільми, книги. Зі свого боку також намагаюся  розповісти про весільний день, дати поради, оскільки, фактично, весільний фотограф з парою від першої хвилини – кому, як не йому знати (сміється). Головне – створити атмосферу щирості і довіри. Молодята повинні зрозуміти, що я їхній друг і опора в цей особливий день. Коли фотографу повністю довіряють, покладаються на його креатив, тоді легко працювати.  

- За якими критеріями пара повинна обирати фотографа для весілля? 
- Звичайно, за якістю робіт та сервісу.  Для початку пошукати інформацію в Інтернеті, потім прийти до студії, подивитися фото у великому форматі, адже не секрет, що на веб-сторінці може бути плагіат. Якщо фотограф – професіонал, у нього повинно бути гарне обладнання, обов’язково дві камери (якщо одна під час зйомки вийде з ладу), найкраща оптика.  Також потрібно обирати людину, яка підходить за духом, життєвою філософією. 

- На весіллях заведено робити спільні фото, де всі-всі-всі разом. Чи є певні «фішки» у його зйомці? 
- Суть фотографії – показати головне. На спільних фото дуже багато людей і всі важливі, а завдання фотографа – саме показати, що всі вони красиві, емоційні, важливі. Щоб кожна людина лишилась задоволена. Тому все повинно бути різким і в фокусі (сміється).
Для початку всіх треба правильно і, головне, невимушено розставити. Подивитися на кожного, щоб все було гаразд і зробити декілька кадрів. Можна зняти групу людей у вільному форматі, просто щоб вони йшли по  вулиці, або вони можуть реагувати на молодят. Ой, багато чого можуть робити гості, головне не заважати їм (сміється) і дивитися, що на задньому плані. А то на фоні сміттєвого бака не файно виходить… 

- Чи потрібно просити всіх сказати щось на зразок «cheese»? 
- Треба створити таку атмосферу, щоб люди посміхалися і виглядали добре. Якщо треба «чі-і-із» то буде «ч-і-і-з», то вже технічні дрібниці. Треба спілкуватись з людьми і буде всім весело!  Гарна фотографія повинна чіпляти, вона повинна бути живою і цікавою – це основна цінність знімка. 
Якщо у фото немає душі, то ні закони композиції, ні колір, ні світло, ні різкість не зроблять знімок хорошим. Наприклад, Володимира Висоцького ми любимо не за шикарні аранжування і пафосні оркестри, а за душу і відвертість в його піснях. Цінується знімок, що «чіпляє» глядача з першого погляду, змушує його думати і переживати – найскладніше в будь-якому мистецтві. Звичайно правила треба знати і вчитися треба у класичних майстрів, аналізувати і навіть повторювати їхні роботи. А потім пропустити набуті навички та знання через себе і «народити» свої творіння. Адже все нове з'являється саме тоді, коли порушують правила (джаз, імпресіонізм, сучасний балет, рок, театр, кіно), треба йти вперед і намагатися творити щось нове, цікаве. Творчість –  найдемократичніший вид діяльності людини, бажання прив'язати мистецтво до точних наук і створити формулу шедевра ніколи не мало успіху. 

- Забирає така творчість все ваше життя? 
- Забирає! (сміється) 

- Що ж змушує вас вийти на вулицю, окрім зйомки весілля? 
- Майже не виходжу, навіть песик "Піксель" не допомагає – теж сидить вдома.  
- Підозрюю, вас затягує майже магічний творчий простір вашої студії… 
- Можна і так сказати. Якщо я не зйомці, то я такий бридкий мізантроп, занурююсь у свою студію. А на весіллі навпаки. Це театр – і я там теж граю свою роль (сміється). 

- Часто ходите в театр чи кіно? 
- Ні. Та маю звичку майже щодня дивитися один цікавий фільм, бо це дуже потрібно – для творчості, для душі. Ось сьогодні подивися збірку новел «Дикі історії» Педро Альмадовора – один із сюжетів, такий собі погляд на весілля крізь призму чорного гумору…

-  А ви знімали такі мега-весілля, як показано у цьому вельми оригінальному фільмі?     
- Звичайно! Бувають весілля, де дуже багато гостей. Тож фотографу потрібно бути гарним психологом, щоб фотографії сподобалися всім. Такі весілля я називаю соціальним експериментом, бо туди з’їжджаються родичі, яких молодята сто років не бачили: тьоті-дяді,  бабусі-дідусі, племінники і племінниці з міст і сел. А також друзі, сучасні хіпстери, солідні бізнес-партнери, начальники, олігархи, іноземці. І всі вони, уявіть, зустрічаються на одному весіллі: тобто збираються всі соціальні прошарки  й треба всіх відчувати. Дуже важливо охайно виглядати і бути делікатним. Щоб все працювало, як симфонія, щоб не було жодних дисонансів, щоб всі перебували в чудовому настрої.  
Ви казали – весілля – це просто! Дивіться, скільки цікавих сюжетів. Це ціла палітра!

- Чи вас, як профі, не дезорієнтує, коли люди починають діставати свої смартфони, робити селфі, зйомку, відео? 
- Це fun, весело! Мені навіть цікаво: о, дістали свої телефони, почалося (сміється). Буває, стоять фотографуються, а я їх провокую – давайте, робіть селфі з нареченою. Купа цих телефонів, наречена – і в мене виходить цікавий кадр, бо цікава композиція. Потім, коли сфотографував, командую: «Все, сховали». 
У ЗАГСІ це заважає звісно, бо я не можу втручатися, а там все по протоколу і зробити зауваження не comme il faut . Пригадую одне весілля, де тато скрізь бігав з відеокамерою, в результаті на фотографіях вийшов батько-циклоп з камерою на лобі (сміється). Тобто головне, щоб всім було весело: не треба робити зауваження, краще повернути на гумор.

- Ким ви себе відчуваєте – художником чи театральним режисером? 
- Більше режисером, або художником-постановником.      

- Ваші роботи були виставлені у Палаці націй в Женеві. Цікаво, що це був за проект? 
- Це була виставка під назвою «Дар Посейдона», яку організував відомий український скульптор Володимир Іванов. Вона поєднала скульптуру, живопис (Петро Лебединець) і фотографію. Фотографія була покликана передати атмосферу містичності острова, який грецький бог Посейдон подарував безстрашному Ахіллесу. Зйомка відбувалась на острові Зміїний – там за легендою похований Ахіллес. І цей міф став відправною точкою проекту. На виставку я надав серію з 12 пейзажів. Знімав з четвертої до сьомої ранку, відразу після шторму, коли небо було неймовірно красивим і крізь хмари подекуди пробивався промінчик сонця.   

- Славо, у вас ще є один цікавий напрям роботи, як «арт ню», або еротична фотографія. У вас знімаються професійні моделі чи звичайні жінки? 
- Щоб жінка почувала себе вільно, треба її розсмішити – і все, працюємо (сміється). Професійні моделі не часто замовляють такі фотосесії. До них і так багато уваги, для них фотографуватися – це робота. Здебільшого приходять звичайні жінки, котрі мають свої причини, щоб знятися в стилі арт ню. Напевне, для когось це психотерапія, для когось – сміливий експеримент. Багато дам заміжніх, мають чудові родини, високий статус, вони просто хочуть подивися, як будуть виглядати у хорошого фотографа, з хорошим світлом. Це ближче до живопису чи скульптури, адже у всі часи митці пишалися красою і гармонією людського тіла – вінця творіння Господа.
З художньої точки зору дуже гарно знімати балерин, танцівниць – вони пластичні, гарно рухаються, можуть прибрати красивої пози. 

- Не секрет, що кожна жінка хоче виглядати чудово. Скільки у вас на фотографії лишається справжнього тіла? 
- Лишається 90%, адже багато чого можна зробити завдяки світлу, композиції, щоб приховати якісь недоліки та підкреслити переваги. Моя мета – показати тіло, що має природну красу. Я немов скульптор, котрий ліпить людину світлом. 

- Славо, у вас є особливий шарм. Це  природні дані чи добре продумана комунікативна стратегія? 
- По-перше, треба бути дуже відвертим. Треба про все казати правду: і про проблеми, і про радощі. Коли з людьми спілкуєшся відверто, тоді тобі довіряють, розуміють, що  даєш правильні поради і хочеш допомогти, ми одна команда і всі зацікавлені в прекрасному результаті. 
Довіра – ось що для мене головне у спілкуванні з клієнтами.  Дуже важливо знайти до кожного підхід, щоб люди себе почували комфортно. Коли все завершилось, найбільший комплімент для мене, це слова: «Ой, шкода, що зйомка закінчилась».  
 
Поради Слави Крика щодо вибору локації для весільної зйомки в Києві
 
Цікаве місце для зйомок можна знайти будь-де: вулиця, дорога, міст, звичайна висотка – все залежить від майстерності та бачення фотографа. Тому не варто поспішати їхати кудись дуже далеко. Спочатку роздивіться місця, розташовані поруч з вашим будинком, або біля ресторану, де буде проходити свято. Обирайте маршрут так, щоб менше їздити, а більше фотографуватись, а нареченій не довелось ходити кілометри у весільній сукні на шпильках. 

Особисто я дуже люблю бутік-готель "Воздвиженьський" біля Андрієвського узвозу – він мальовничий, затишний. Там можна зняти все, зокрема і прогулянку,  та й  весілля відгуляти, не покидаючи територію. 
Також люблю Києво-Печерську Лавру та її околиці. Туристи або віряни часто не бачать це місце так, як бачимо ми, фотографи. Ось там  повною мірою втілюється принцип багатоплановості: й антураж старовинних вуличок, і мальовнича зелень, і колоритні пейзажі.  На території Лаври можна відзняти весілля практично будь-якого стилю. Знаю з особистого досвіду, що витративши максимум півтори години в Лаврі можна отримати різнопланову і дуже цікаву фотосесію. Багато споруд відкриті завжди і сховатися від раптового дощу чи снігу – не проблема. До того ж в Лавру не пускають  велику кількість гостей, тому за вами не буде ходити численна компанія з друзів і родичів. Гості зазвичай залишаються в найближчому парку чекати молодят і розважають себе самі. 

У центрі рекомендую Софійський собор і навколишні вулички. Там особлива атмосфера. Старовинні будівлі на території заповідника, вимощені алеї чудово виглядають на фото. Навіть бутіки на сусідній вулиці можуть у весільній фотографії стати частиною цікавого міського антуражу. Фактично на фото виходить маленький Париж. Прекрасне місце і зовсім  у серці столиці. Поряд оперний театр, трохи далі парк Шевченка й університет, за ним ботсад, можна поїхати на набережну… Що не кажи, Київ красиве місто!  
 
Якщо реєстрація шлюбу відбувається в Центральному або Солом’янському РАГСах, вирушайте зніматися в парк КПІ до першого корпусу – це відмінна локація, і не вимагає далеких переїздів. 

Варто звертати увагу на цікаві види, що проносяться за вікном весільного кортежу: вони теж можуть стати частиною весільної фотографії. Все, що поруч з вами, вже прекрасно, навіть парк і кілька крамничок у вас під під'їздом.  Адже головне – це  настрій і почуття, відображені в фото, а закохані люди завжди красиві. 
 
Спілкувалась Наталія Рудніченко 
Компанія Nikon дякує Славі Крику за надані фото

СВАДЕБНЫЙ ФОТОГРАФ КИЕВ

 



Создан 25 апр 2018



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником